І ПРИЙДУТЬ ДІТИ-НА УСЕ ЖИТТЯ!!!
Немає жахливішої роботи,ніж учительська,
Нема виснажливішої роботи від учительської,
Де серце рветься в клекоті і чаді.
Але нема щасливішої долі,
Коли Людина зТвоїх рук,Учителю,
Іде у світ-на краплю світ людніє
І.Ф. Драч , «Дума про вчителя»
У ці напрочуд красиві й теплі дні, коли літо причаїлося на порозі і щодня відкриваються все нові й нові його дива, відзначає свій ювілейний День народження чудова людина, невсипуща трудівниця на педагогічній ниві, вчитель вищої категорії, "Отличник просвещения СССР", вчитель-методист іноземної мови, відмінник народної освіти України
Подухайло Феодосія Іванівна.
Летять з дерев пелюстки, наче сніг,
Серпанком білим стеляться до ніг...
Рожеві-з персика і ніжно-білі з вишні...
Це так уже заведено Всевишнім:
Все, що красиве, з вітром відліта...
Летять, немов пелюсточки літа.
80 літ , як 80 яскравих пелюсток, лишилися у минулому...
Народилася Феодосія Іванівна 5 червня 1941 року у селянській сім‘ї. Раннє дитинство її було обпалене війною. Боже Провидіння зберегло життя цій дівчинці, якій судилося стати талановитою вчителькою та справити благодатний вплив не на одну долю .
Закінчивши в 1965 році з відзнакою Запорізький державний педагогічний інститут, вона одержала спеціальність учителя німецької мови та української мови і літератури.
Мала переважне право бути трудовлаштованою у кращих містах області- Запоріжжі, Приморську, Маріуполі, Ботево, та молода вчителька повернулася в рідне село Водяне, у рідну школу, де навчалася. Вона стала першим дипломованим спеціалістом з іноземної мови в селі Водяному.
З великим ентузіазмом і любов‘ю взялася до важкої та відповідальної справи навчання учнів німецької мови.
Тут , у Водянській ЗОШ |-||| ступенів номер 1 імені Ф.О. Окатенка , Подухайло Феодосія Іванівна працювала понад 30 років аж до виходу на заслужений відпочинок.
Життя вчительки-це натхненний приклад високої трудової честі та професіоналізму.
За багаторічну сумлінну працю, вагомий внесок у виховання підростаючого покоління вона була занесена на Дошку пошани району.
Завжди енергійна, з почуттям гумору, вона обрала своїм життєвим кредо активне діяння, горіння.Як писав поет В.А.Симоненко:
Щоб не сказали про вас грядущі:
-Їх на землі не було...
На кожному уроці Феодосія Іванівна була як невтомний диригент-віртуоз: встигала навчити нової лексики і правильної вимови, подавала ази граматики німецької мови і ...заохочувала, заохочувала, заохочувала!
Так підтримувати й хвалити учня, як це робила вона, не всі вміли. Це була її мова любові до дітей-слова захоплення хай навіть маленькою дитячою перемогою. Це вселяло віру в свої сили і , здавалося, у тебе виростали крила...
Щоб зацікавити, захопити учнів іноземною мовою, вивчала з дітьми пісні, вірші, навчала танців,ставила п‘єси німецькою мовою, проводила тематичні вечори.
Глибоко залюблена у свою професію, вона й у дітях пробуджувала палку жагу до знань, не втомлювалася наголошувати на престижності навчання і самовдосконалення, розкривала учням нові горизонти й можливості.
Учителька кожного уроку вболівала за результат, досягнення поставленої мети. Працювала додатково з обдарованими дітьми в позаурочний час, готуючи їх до участі в олімпіадах.
І успіх не забарився: діти ставали переможцями не тільки районних, а й обласних олімпіад з німецької мови. А коли було запроваджено республіканську олімпіаду з іноземної мови , то й на такому рівні її дочка Подухайло Лілія виборола друге місце!
Колеги вчительки жартували про учнів Феодосії Іванівни : приїхали, взяли участь, перемогли!
Учні Подухайло Ф.І. безперешкодно, з першої спроби, без репетиторів вступали до вищих навчальних закладів України(Київ, Запоріжжя, Дніпро,Донецьк,Харків, Мелітополь), Молдови(Бєльци), Росії(Москва).Багато з них закінчили вищий навчальний заклад з відзнакою.
Тільки факультет іноземних мов закінчив 31 вихованець Подухайло Ф.І.
Лимаренко Вікторія Іванівна успішно працює нині в посольстві Австрії в Києві , Венжега Наталія Василівна( нині покійна) працювала журналісткою в Баварії( Німеччина).Багато випускників вчительки нині працюють учителями іноземної мови у нашому районі .
Подухайло Ф.І. багато років вела школу передового педагогічного досвіду , на її уроки без попередження могли будь-коли завітати колеги з району, які зацікавилися її методикою.
Як палка патріотка ,вчителька у спілкуванні ніколи не послуговувалася жалюгідним суржиком.
Має й зараз бездоганну каліграфію і , без перебільшення, належить до когорти « краснописців» вчительства, що зараз , на жаль, є великою рідкістю...
Феодосія Іванівна була постійно класним керівником і дала путівку в життя трьом випускам старшокласників.
Дивуєшся: як вона все встигала? Де брала сили на кожен день?
Неоціненною підтримкою в житті був її вірний супутник-чоловік Подухайло Петро Семенович, у парі з яким вони створили здорову, дружну і дбайливу сім’ю,виховали двох чудових дочок, дали обом вищу медичну освіту.
Старша донька Лілія Петрівна продовжила свою медичну освіту і закінчила ординатуру Московського державного університету ім. П. Лумумби. Вона - лікар терапевт ревматолог живе і працює в Росії. Молодша дочка -Ольга Петрівна Калініченко-лікар невролог вищої категорії Кам‘янсько-Дніпровської МЛ.
Після виходу на пенсію подружжя Подухайло допомагало дочкам ростити внуків.Старший із них-Михайло - закінчив Московський державний інститут міжнародних відносин і нині успішно і наполегливо працює.
Дві внучки - Марія і Софія- цього року випускниці, вчаться на « відміннно», теж незмінно і успішно беруть участь в олімпіадах.
Життя , на жаль , гаптує не тільки червоними нитками...
Втрата чоловіка три роки тому гірко надломила душевні сили Феодосії Іванівни і ятритиме серце довіку. Подружжя Подухайло - то дві незглибимо щедрі душі, добрі та безкорисливі...
Нині Феодосія Іванівна альтруїстично допомагає дочкам і внукам .
Настане день, обтяжений плодами.
Не страшно їм ні слави, ні хули.
Мої суцвіття, биті холодами,
Ви добру зав‘язь все-таки дали.
І то нічого, що чигали круки, що промайнуло так багато літ...
З такого болю і з такої муки
Душа не створить бутафорський плід...
Л.В. Костенко.
Так, Ваш ужинок, дорога Феодосіє Іванівно, справді незрівнянний та вражаюче багатий!
Тож нехай воздасться Вам, дорога моя вчителько, з усіх Господніх земних і небесних джерел!
Щиро вітаємо Вас зі славним ювілеєм та зичимо ще довгих весен, міцного здоров‘я та життєстійкості!
Ваші роки -то гори невтомної праці на благо наших дітей, нашої України.
Цілую Ваші стомлені долоні, цілую Ваші посивілі скроні!
З роси і води Вам, дорога ювілярко!
Многії, многії літа!
Т. Ю. Петренко, вчителька -пенсіонерка.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
