A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Водянська громада
Запорізька область, Василівський район

І ПРИЙДУТЬ ДІТИ-НА УСЕ ЖИТТЯ!!!

Дата: 05.06.2021 21:02
Кількість переглядів: 296

Немає жахливішої роботи,ніж учительська,

Нема виснажливішої роботи від учительської,

Де серце рветься в клекоті і чаді.

Але нема щасливішої долі,

Коли Людина зТвоїх рук,Учителю,

Іде у світ-на краплю світ людніє

                     І.Ф. Драч , «Дума про вчителя»

У ці напрочуд красиві й теплі дні, коли літо причаїлося на порозі і щодня відкриваються все нові й нові його дива, відзначає свій ювілейний День народження чудова людина, невсипуща трудівниця на педагогічній ниві, вчитель вищої категорії,       "Отличник просвещения   СССР", вчитель-методист іноземної мови, відмінник народної освіти України

Подухайло Феодосія Іванівна.

   Летять з дерев пелюстки, наче сніг,

Серпанком білим стеляться до ніг...

Рожеві-з персика і ніжно-білі з вишні...

Це так уже заведено Всевишнім:

Все, що красиве, з вітром відліта...

Летять, немов пелюсточки літа.

80 літ , як 80 яскравих пелюсток,  лишилися у минулому...

Народилася Феодосія Іванівна 5  червня 1941 року у селянській сім‘ї. Раннє дитинство її було обпалене війною.  Боже Провидіння зберегло життя цій дівчинці, якій судилося стати  талановитою вчителькою та справити благодатний вплив не на одну долю .

Закінчивши в 1965 році з відзнакою Запорізький державний педагогічний інститут, вона одержала спеціальність учителя німецької мови та української мови і літератури.

Мала переважне право бути трудовлаштованою у кращих містах області- Запоріжжі, Приморську, Маріуполі, Ботево,   та молода вчителька повернулася в рідне село Водяне, у рідну школу, де навчалася. Вона стала  першим дипломованим спеціалістом з іноземної мови в селі Водяному.

    З великим ентузіазмом і любов‘ю взялася до важкої та відповідальної справи навчання учнів німецької мови.

   Тут , у Водянській ЗОШ  |-||| ступенів  номер 1 імені Ф.О. Окатенка , Подухайло Феодосія Іванівна працювала    понад 30 років аж до виходу на заслужений відпочинок.

Життя вчительки-це натхненний приклад високої трудової честі та професіоналізму.

   За багаторічну  сумлінну працю, вагомий внесок у виховання підростаючого покоління вона була занесена на Дошку пошани району.

  Завжди енергійна, з почуттям гумору, вона обрала своїм життєвим кредо активне діяння, горіння.Як писав поет В.А.Симоненко:

  Щоб не сказали про вас грядущі:

   -Їх на землі не було...

   На кожному уроці Феодосія Іванівна була як невтомний диригент-віртуоз: встигала навчити нової лексики і правильної вимови,  подавала ази граматики німецької мови  і ...заохочувала, заохочувала, заохочувала!

Так підтримувати й хвалити учня, як це робила вона,  не всі вміли. Це була її мова любові до дітей-слова захоплення хай навіть маленькою  дитячою перемогою. Це вселяло віру в свої сили і , здавалося, у тебе виростали  крила...

Щоб зацікавити, захопити учнів іноземною мовою, вивчала з дітьми пісні, вірші, навчала танців,ставила п‘єси німецькою мовою, проводила  тематичні вечори.

   Глибоко залюблена у свою професію, вона й у дітях пробуджувала палку жагу до знань, не втомлювалася наголошувати на престижності навчання і самовдосконалення, розкривала учням нові горизонти й можливості.

   Учителька кожного уроку вболівала за результат, досягнення поставленої мети. Працювала додатково з обдарованими дітьми в позаурочний час, готуючи їх до участі в олімпіадах.

І успіх не забарився: діти ставали переможцями не тільки районних, а й обласних олімпіад з німецької мови. А коли  було запроваджено республіканську олімпіаду з іноземної мови , то й на такому рівні її дочка Подухайло Лілія  виборола друге місце!

  Колеги  вчительки жартували про учнів Феодосії Іванівни :  приїхали, взяли участь,  перемогли!

    Учні Подухайло Ф.І.  безперешкодно, з першої спроби, без репетиторів вступали до вищих навчальних закладів України(Київ, Запоріжжя, Дніпро,Донецьк,Харків, Мелітополь), Молдови(Бєльци), Росії(Москва).Багато з них закінчили вищий навчальний заклад з відзнакою.

  Тільки факультет іноземних мов закінчив 31 вихованець Подухайло Ф.І.

Лимаренко Вікторія Іванівна успішно працює нині в посольстві Австрії в Києві , Венжега Наталія  Василівна( нині покійна) працювала журналісткою в Баварії( Німеччина).Багато випускників вчительки нині працюють учителями іноземної мови  у  нашому районі .

   Подухайло Ф.І. багато років вела школу передового педагогічного досвіду , на її уроки без попередження  могли будь-коли завітати колеги з району, які  зацікавилися її методикою.

    Як палка патріотка ,вчителька у спілкуванні ніколи не послуговувалася жалюгідним суржиком.

   Має й зараз бездоганну каліграфію і , без перебільшення, належить до когорти « краснописців» вчительства, що зараз , на жаль, є великою рідкістю...

    Феодосія Іванівна була постійно класним керівником і дала путівку в життя трьом випускам  старшокласників.

Дивуєшся: як вона все встигала? Де брала сили на кожен день?

   Неоціненною підтримкою в житті був її вірний супутник-чоловік Подухайло Петро Семенович, у парі з яким вони створили здорову, дружну і дбайливу сім’ю,виховали двох чудових дочок, дали обом вищу медичну освіту.

Старша донька Лілія Петрівна продовжила свою медичну освіту і закінчила ординатуру Московського державного університету ім.  П. Лумумби. Вона - лікар терапевт  ревматолог живе і працює в Росії. Молодша дочка  -Ольга Петрівна Калініченко-лікар невролог  вищої категорії Кам‘янсько-Дніпровської МЛ.

     Після виходу на пенсію подружжя Подухайло допомагало дочкам ростити внуків.Старший  із них-Михайло  - закінчив Московський державний інститут міжнародних відносин і нині успішно і наполегливо працює.

Дві внучки - Марія і Софія- цього року випускниці, вчаться на « відміннно», теж незмінно і успішно беруть участь в олімпіадах.

 Життя , на жаль , гаптує не тільки червоними нитками...

    Втрата чоловіка три роки тому  гірко надломила душевні сили Феодосії Іванівни і ятритиме серце довіку. Подружжя Подухайло - то дві незглибимо щедрі душі, добрі та безкорисливі...

    Нині  Феодосія Іванівна альтруїстично допомагає дочкам і внукам .      

    Настане день, обтяжений плодами.

Не страшно їм ні слави, ні хули.

Мої суцвіття, биті холодами,

Ви добру зав‘язь все-таки дали.

І то нічого, що чигали круки, що промайнуло так багато літ...

З такого болю і з такої муки

Душа не створить бутафорський плід...

    Л.В. Костенко.

Так, Ваш ужинок, дорога Феодосіє Іванівно, справді незрівнянний та вражаюче багатий!

 Тож нехай воздасться Вам, дорога моя вчителько,  з усіх Господніх земних і небесних джерел!

Щиро вітаємо  Вас зі славним ювілеєм та зичимо ще довгих весен, міцного здоров‘я та життєстійкості!

Ваші роки -то гори невтомної праці на благо наших дітей, нашої України.

Цілую Ваші стомлені долоні, цілую Ваші посивілі скроні!

З роси і води Вам, дорога ювілярко!

Многії, многії літа!

Т. Ю.  Петренко, вчителька -пенсіонерка.


Коментарі:

Ваш коментар може бути першим :)

Додати коментар


« повернутися

Коментування статті/новини

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь