До 35-річчя Чорнобильської трагедії
«Людство прагне всесвіт осягнути і себе у ньому зрозуміть.
А тривожне «Бути чи не бути?» страшно над планетою висить.
На землі , у домі вселюдському, протиріч і негараздів тьма!
Будьмо , люди,обережні в ньому, іншого житла у нас нема.»
35 років пройшло з того скорботного дня ядерного апокаліпсису. В ніч з 25 на 26 квітня 1996 року новий, болісний, печальний , гіркий відлік українського часу. Цей день назавжди вписаний чорними літерами в історію нашого народу та всього людства. Про невелике місто Чорнобиль дізнався весь світ та, нажаль, ця слава гірка, мов полин…
Нехай у цей день національної скорботи, тяжкі дзвони Чорнобиля відгукнуться у душах кожного з нас співчуттям і милосердям.
Наш земний уклін, наша довічна вдячність усім тим, хто ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії, відроджував і продовжує відроджувати обпалену радіацією землю. Це священна пам’ять про подвиг народу, котра ніколи не зітреться з людської пам’яті.
«Нам горе люте миром перебути, нам поховати зло в бетон і бронь,
І – не забути! – доки світ і люди, синів землі, що відвели вогонь.»
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
