Інформує ГТУЮ у Запорізькій області
Що таке скарга, та як її розглядають
Скарга –це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб згідно Закону України «Про звернення громадян».
Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:
-особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;
-знайомитися з матеріалами перевірки;
-подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;
-бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;
-користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;
-одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;
-висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;
-вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто. На рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів вирішуються в судовому порядку, передбачений законодавством України.Скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність.До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.
Особливості розгляду скарг громадян на реєстраційні дії, відмову в державній реєстрації, бездіяльність державного реєстратора визначаються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.
Документознавець провідний відділу
організаційної роботи, документування
та контролю Головного територіального
управління юстиції у Запорізькій області М.П.Савчук
Право довірчої власності, як спосіб забезпечення виконання зобов’язань
17.10.2019 набрав чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Провнесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон), серед іншого, даним законодавчим актомвнесено зміни до Цивільного Кодексу України (далі - ЦКУ), а саме введено поняття права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором.
Праводовірчоївласності як спосіб забезпечення виконання зобов’язань (далі - довірча власність) є різновидом права власності на майно, за яким кредитор, який отримав майно у довірчу власність (довірчий власник), не має права самостійно відчужувати таке майно, крім як для звернення стягнення на нього, а також викупу його для суспільних потреб у порядку, встановленому законом.
Об’єктом права довірчої власності, відповідно до статті 597-2ЦКУ,є майно, яке може бути відчужено і на яке може бути звернено стягнення.Однак, вищезазначена стаття виключає цінні папери та корпоративні права з переліку об’єктів довірчої власності, якщо законодавством не буде встановлено інше. До того ж, варто зазначити, що режим довірчої власності не поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання об’єкта довірчої власності, якщо інше не зазначено у договорі про встановлення довірчої власності.
Слід звернути увагу, що згідно з частиною 4 статті 89-1Земельного кодексу України земельні ділянки державної та комунальної власності не можуть бути об’єктами права довірчої власності.
Статтею 597-3ЦКУ окреслені умови виникнення довірчої власності, серед іншого, визначено, що довірча власність виникає на підставі договору, укладеного у письмовій формі. Довірча власність на рухоме майно виникає з моменту укладення договору про встановлення довірчої власності, якщо таким договором не встановлено інше.
Договір про встановлення довірчої власності на нерухоме майно укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.Право довірчоївласністі на нерухомемайновиникає лише з моменту його реєстрації у Державному реєстріречових прав на нерухомемайно.В зв’язку з цим, Законом внесено відповідні зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Також, враховуючи вищевикладене, варто наголосити, щостаття 31-2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає державну реєстрацію прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва.Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно із вчиненням такої нотаріальної дії, проводиться нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію, крім випадків, передбачених цією статтею. У разі якщо у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно із вчиненням такої нотаріальної дії, необхідно проводити декілька реєстраційних дій або реєстраційні дії щодо декількох об’єктів, державна реєстрація прав проводиться поступово в міру завершення попередньої реєстраційної дії.
Слід звернути увагу, що нотаріус у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно зі вчиненням такої нотаріальної дії, самостійно формує та реєструє заяву про державну реєстрацію прав та проводить державну реєстрацію прав у порядку, передбаченому цим Законом.
Варто звернути увагу, що задля уникнення зловживань з боку кредитора (довірчого власника)Законом встановлюються обмеження у вигляді:
- обмеження користування предмет довірчої власності залишається у користуванніпопереднього власника майна (довірчого засновника) або третьої особи визначеної договором;
- обмеження розпорядження – можливість відчуження тільки для звернення стягнення.
Також, стаття 597-7ЦКУрозкриває обов’язкові підстави для звернення стягнення:
- державна реєстрація рішення про припинення юридичної особи – боржника за основним зобов’язанням або довірчого власника;
- прийняття судом постанови про визнання боржника за основним зобов’язання або довірчого власника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;
- смерть боржника за основним зобов’язанням, визнання його недієздатним або померлим.
Крім того, статтею 597-12ЦКУзаконодавець передбачив можливість відступлення прав довірчого власника третій особі. У такому випадку, третій особі переходять права та обов’язки довірчого власника за договором про встановлення довірчої власності, якщо довірчий засновник надав згоду на такий перехід та інше не зазначено у договорі про встановлення довірчої власності.Довірча власність у третьої особи (нового кредитора за основним зобов’язанням) виникає з моменту її реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Статтю підготовлено відділом взаємодії з суб’єктами державної реєстрації та підвищення кваліфікації державних реєстраторів Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області
НововведенняКодексу України з процедур банкрутства
21 жовтня 2019 року почав діяти новий Кодекс з процедур банкрутства.
Позитивний момент, пов'язаний із прийняттям Кодексу з процедур банкрутства це скорочення судових процедур і строків.Тепер, відповідно до статті 6 Кодексу щодо боржника - юридичної особи застосовуються тільки три судові процедури:розпорядження майном боржника,санація боржника,ліквідація банкрута.
У Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343, який діяв до 21 жовтня 2019 року, процедур були чотири, але процедура мирової угоди (стаття 7) тепер буде скасована.
Для кожної з трьох процедур Кодекс з процедур банкрутства установлює максимальні строки, і ці строки не підлягають продовженню, а провадження у справі про банкрутство тепер не може бути припинене (частина 17 статті 39 Кодексу з процедур банкрутства).
Ініціація процедури банкрутства у зв'язку з уведенням Кодексу з процедур банкрутства значно спрощується. Якщо згідно із Законом № 2343 для подання кредитором заяви до суду про відкриття провадження у справі про банкрутство необхідно було виконати ряд умов (до суду можна було звернутися, якщо сума безперечних вимог кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становить не менше 300 мінімальних заробітних платні і ці вимоги не задоволені протягом трьох місяців – стаття 10 Закону № 2343).А ось Кодекс з процедур банкрутства такої вимоги не висуває. У статті 8 Кодексу просто сказано, без будь-яких умов, що право на звернення до суду із заявою про відкриття провадження в справі про банкрутство має боржник, кредитор.Правда, тепер, відповідно до частини 2 статті 34 Кодексу з процедур банкрутства, подаючи заяву про відкриття провадження потрібно крім сплати судового збору авансувати винагороду арбітражному керівникові в сумі 3 мінімальних заробітних платні за три місяці виконання повноважень.
Ще одна новина, що вводиться Кодексом з процедур банкрутства: процедури щодо відновлення платоспроможності стосовно фізичних осіб. Причому, якщо Закон № 2343 передбачав можливість порушення справи про банкрутство тільки стосовно фізичних осіб у зв'язку з їх підприємницькою діяльністю (стаття 90 Закону № 2343), то тепер відкриття судового провадження у справі про банкрутство можливе і стосовно фізичних осіб, які не є підприємцями. Темі відновлення платоспроможності фізичних осіб присвячена в Кодексі ціла книга (книга четверта, статті 113–137). Відповідно до статті 135 Кодексу з процедур банкрутства, якщо фізична особа буде визнана судом банкрутом, то для цієї особи настають такі наслідки:протягом 5 років після визнання банкрутом фізична особа зобов'язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поручництва або договорів застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів;протягом 3 років після визнання банкрутом фізична особа не може вважатися такою, що має бездоганну ділову репутацію. А це означає, що протягом цього строку банкрут не має права займатися деякими видами діяльності.
Головний спеціаліст відділу з питань
банкрутстваГоловного територіального
управління юстиціїу Запорізькій області О.О.Курінна
Законодавчі зміни у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
2 листопада набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності» від 3 жовтня 2019 року № 159-IX.
З метою забезпечення додаткових механізми захисту у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань внесено суттєві зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Акредитовані суб’єкти позбавлені права здійснювати державну реєстрацію бізнесу.
Державного реєстратора зобов’язано визначати обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб і цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевіряти повноваження представника фізичної або юридичної особи щодо вчинення дій, направлених на набуття, зміну чи припинення речових прав, обтяжень таких прав, а також під час проведення державної реєстрації змін, пов’язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи приватного права, у разі якщо такі зміни відбулися не в результаті нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є відчуження (передання) частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи (крім акціонерних товариств), у результаті видачі свідоцтва про право на спадщину на частку засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи (крім акціонерних товариств) або не на підставі судового рішення.
Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності фізичної особи - громадянина України здійснюється шляхом отримання відомостей про таку особу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності фізичної особи - іноземця або особи без громадянства здійснюється на підставі документа, що посвідчує його особу і є підставою для перебування в Україні.
Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, зареєстрованої відповідно до законодавства України, здійснюється шляхом отримання з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про таку особу, у тому числі про її установчі документи, та перевірки відповідності реєстраційної дії, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.
Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи - нерезидента здійснюється на підставі документа, що підтверджує реєстрацію такої особи у країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), та її установчих документів (їх копій), що легалізовані (консульська легалізація чи проставлення апостиля) в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено чинними міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
У разі подання документів для проведення державної реєстрації уповноваженою на те особою встановлюється обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи.
Дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, перевіряється за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.
Рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами). Справжність підписів на такому рішенні нотаріально засвідчується з обов’язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів, крім рішень, створених на порталі електронних сервісів та підписаних з використанням кваліфікованого електронного підпису, а також інших випадків, передбачених законом.
У разі державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, пов’язаних із входженням до складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю іноземної юридичної особи, також подається документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи в країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо).
Справжність підписів учасників, які голосували за рішення про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників, про виключення учасника з товариства, засвідчується нотаріально з обов’язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів.
Заява про вступ до товариства, заява про вихід з товариства, акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства також оформлюються з обов’язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів.
Отже, законодавчими змінами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань значно посилено захист державної реєстрації від рейдерських захоплень бізнесу, та корпоративних прав.
Статтю підготовлено відділом розгляду звернень
та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду
скарг у сфері державної реєстрації Управління
державної реєстрації Головного територіального
управління юстиції у Запорізькій області
