24 листопада – День пам’яті жертв голодомору
Кажуть, Господь випробовує тих, кого любить. І якщо це так, то ми , українці, чогось таки в Бога варті…Багатовікова історія українського народу – це насамперед літопис життя і смерті народу-великомученика, доля якого була дуже трагічною. Кожен народ має власну історію – глибоку і прозору, або замулену і прикидану, але має, яку створив. Історію нашого народу намагалися і замулити, і прикидати, але, на щастя, ці спроби провалювалися. Бо ніколи, ні в які часи не переводились українці, які припавши вустами до своєї криниці історії, не відчували б могутності її життєдайної, цілющої сили. Але з нашої історичної криниці, починаючи з самісінької поверхні. Належить вичерпати багато солоної від горя та сліз води.
Сьогодні ми хочемо скликати живих, небезпам’ятних до тих сіл і хуторів, до тих криниць і спільних ям, куди скидали десятками й сотнями виснажені тіла наших з вами батьків і матерів, братів і сестер, дідусів і бабусь. І наскидали їх понад сім мільйонів – єгипетські піраміди горя та мук на родючих чорноземах України.
Голодомор 1932-1933 рр. - одна з найстрахітливіших сторінок у новітній історії українського народу. Роки державної незалежності України стали часом складного усвідомлення причин перебігу та наслідків національної катастрофи українців. 28 листопада 2006 року Верхвна Рада України визнала Голодомор 1932-1933 рр. геноцидом українського народу.
Напередодні дня пам’яті жертв голодомору 23 листопада у Водянській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. №1 ім. Ф.О.Окатенка пройшла загальношкільна лінійка-реквієм , яку підготовали учні 8-А класу разом з класним керівником Ященко К.В.
Ні, не забудемо! Пам’ятаємо, що зимою 1932-1933 році помирало в Україні 17 чоловік на хвилину, 25 тисяч щодня. За 10 місяців Україна втратила понад 10 мільйонів чоловік.
Любімо один одного, любімо всім серцем і всією душою, щоб наша свята земля не стала для нас могилою, не зазнала більше такого великого горя.
Запалимо всі свічку пам’яті.
Хай світло від свічки у небо летить.
Хоча б одну душу зігріє в цю мить.
Щоб душа ця загублена в цю мить.
Щоб душа ця загублена спокій знайшла.
І у вічність до Бога вона відійшла.









